Тоді Мура до Андрія:
— О, мій Андріє! Який пасаж!
І хилить свою пухку головку на обідране плече поета.
… В манастирі знову дзвонять:
— Бов! — Бов!
Ну-с! І живе, значить, комуна біля манастиря, а в манастирі:
— Бов! Бов!
Біля вікон проходять черниці чорні — тіні минулого.
… Пройшла буйна, арештанська весна — арештанська юність. Пройшло міцне літо — міцна мужність.
Прийшла старість — болото.
В тихих затишках міщанського добробуту шипить самовар, і сняться обивателю бакалєйні сни старосвітського галантерейного життя.
… Восени в повітовім місті, як ніколи, пахне Гоголем.
… Після службових годин Гордієнко зудить Маркса, а Іванов носиться з новими планами.
… А навкруги комуни сіро, тільки зрідка апельсинною шкуркою промайне сонце.
Коли обиватель проходить біля комуни і чує відтіля бадьорий сміх, він на мент зупиняється, єхидно усьміхається, і, раптом, зникає в темнім заулкові.
А в комуні чути:
— Ей, ви ребятьонки! Не забувайте, завтра починається тиждень заготовки палива!
… Ну-с!..
Іще слухайте:
— колись Іванов прийшов до дому надто пізно, зараз же ліг на кровать і одвернувся до стінки.
