Юхим підійшов до паркана і зачитав такий плакат:
ТОВАРИШІ!
Тероризуйте тил ворога! Бийте німчуру! Бийте гайдамаччину! Наше військо недалеко. Хто не з нами, той проти нас. Підпольний ревком. |
Д'ех! Мать твою бог любив!
І тут-же Юхим подумав про Мазія:
— Так… Розуміємо… Ну, держись, Мазію. Пасмотрим твою ухватку.
Потім заложив руки в кишені і, посвистуючи, пішов до бараків.
Так-с!..
Це було вдень.
Розсипається небесний дріб по даху і співають ринви одноманітну пісню в переливах легкого дзвону.
Тиха осінчя ніч, коли темно, як сажа, а десь запізнився невідомий птах улетіти на південь.
Над бараками лихтар примружив своє старече око, засльозився, з сумом дивиться на провалля, — біля го́рода присіли бараки, а далі ховаються провалля, де навалено сміття з міських будівель, з помийних ям.