Сторінка:Микола Хвильовий - Сині етюди.pdf/158

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Хая не витримала: — Дурень!

Лягає на кровать і суворить брови, Карло Іванович винувато дивиться на борщ.

… За вікном „катеринка“ грає „розлуку“. Іще прийшов німий і закричав за вікном по дикунські:

— Е—е—е!

Полетіли, мабуть, засмальцовані грошзнаки. І знову чути: стук! стук! — латають покрівлю. Стихли бунти, громи, революція — латають покрівлю.

Коли Хая не їсть — не їсть і Карло Іванович. Тоді Хая спитала: — А узнав на якій підставі цей оболтус Пєтушков столується в совнаркомці?

Карло Іванович розгублено подивився:

— Ах, дєтошька! Я забуфь.

Скрикнула Хая: — Забуфь! Забуфь! Нічого сказать — громадянин: забуфь! Хіба ти не бачеш, що ця бездара хитра, як лисиця. А він — забуфь!.. Ну й годуй Пєтушкових совнаркомкою.

Карло Іванович ще винувато подивився на борщ, а потім несподівано образився.

— Шьорт знає шьо! Шьорт!

І підвівся і підсмикнув брюки.

Тоді Хая раптом заласкавіла:

— Що ти? Що з тобою, не хвилюйся, Карль. Ах який ти нервовий. От як поїдем в Ялту…

Карло Іванович зневажливо подивився на Хаю, затрусилась русява борідка, почервонів, як стрючковий перець. Ще раз підсмикнув брюки і кинувся з кімнати.

— Шьорт!..

Прибіг до Зої:

— Тафольно… Ві Зоя карошій товарішь. Каварітє: долько она будіт мушіть міня? Ніфшелі она міня не люпіт? Шьорт!