Хая скипіла:
— Чого вам треба?
— А-а-а!..
— Дурень! — і вскочила в свою кімнату.
Хая конче хвилювалась і покликала Зою. Лаяла Яблучкину, а потім говорила про Пєтушкова:
— От. Живий ескіз для комедії. Сидить в совнаркомці і підслухує, що говорять. Вислухав засідання, а потім до якогось наркома: — „Ви ж не забивайте, Сергєй Петрович, сегодня у нас в 6 часов засєданіє“. — „Да, да… я помню“. А він же на бугайця взяв. От ескіз!.. Ну, брешеш, я таки доб'юсь, яким ти махером в совнаркомку попав.
Зоя уважно, перелякано слухала і вертіла в руках газету за 26-е.
І ще казала Хая:
— Брешеш! Ще й з будинку цього виживу.
І додала надто серьозно:
— Хіба ти не знаєш, що тут тільки члени колєгії будуть жити? Я за тебе, дурочка, дуже рада. Тепер ти б ніяк не вселилась. Подякуй мені.
|
(Кінець! Кінець! Кінець!
То б'є в літаври моє натхнення.
Кінець! Кінець! Кінець!).
|
27-е. Яблучкина і Райський уїзжають на Кавказ.
Метушилась Пріся:
— Баришня!
А шофер перевозив корзини на вокзал.
— Атвєтственной… Ги-по-по-потам.
Райський увійшов до Хаї:
— Прощайте!