Несподівано:
— Сруліку! Мій Сруліку!
Втягував шию в плечі і нахиляв голову.
А за стіною знову кричала дитина.
— У-а! У-а!
|
|
До Вівді прийшла подружка по гімназії — Христя. Така задумлива, як вечірнє небо. Як і завжди довго мовчала, а Вівдя стримано чекала. Хвилювалась, що з партії викинуть — інтелигентка. Завжди боялась.
Вівдя сказала:
— Яка ти жалкенька.
Усміхнулась:
— Я тобі, як другові…
… Прийшов із служби і Макс. Сів на канапу і довго дивився на Христю з-під лоба.
Каже:
— Чого турбуєтесь! Хай викидають.
Христя:
— Ах, — зітхнула — довго і широко. — Уже 3 роки в партії.
Вівдя поралась біля умивальника і знову примружувала очі — єхидно.
— Тоді не будеш совнаркомського пайка одержувати.
Христя підійшла до столу, взяла в руки книжку, подивилась на неї, погладила її ніжною долонею.
— Я не одержую!
А Макс хвилювався.
— Я от вийшов із партії… нічого…
— Ну, ви ж анархіст.
Максові приємно було, коли його називали так.
Він натхненно сказав:
— Так, анархіст… Вільний чоловік. І більш нічого.
