А в потопі (пам'ятаєте?) були голуби.
|
|
Біля вікна пролетіли голуби, фуркнули і — зникли за величезним будинком.
І каже голубка: — Дорога? — Каже голуб: — Дорога!
Потім полетіли на площу Володарського і там сіли біля ратуші.
… Дивлюсь знову на дорогу.
За нею, куди вона йде, йде суворість, може жорстокість, може сама смерть.
Ну і щож? Хай ідуть: так треба.
Але все-таки, що з дорогою?
І сказав голуб: — Дорога? Сказала голубка: — Дорога!
|
|
По далекій дорозі пішла широка тінь. Проходили роспатлані хмари і погасили сонце.
Коли пройшла тінь і сховала дорогу — дороги не було.
Я впав на обніжок своєї мудрости і подумав з тоскою:
— Дорога?
Але голуби не озивались.
|
|
Го́род шумів, кричали мотори, летіли будинки.
Мій далекий сон (лебедине крило) ростанув над містом.
… Я надів кашкета і вийшов на вулицю.
