Цю сторінку схвалено
ЛАСТІВКА
Було тихо і темно.
Раптом повіяв вітер.
І — закрутило,
зашуміло
в деревах.
Був грім — то прийшла літня пахуча громовиця.
Зірвало її і помчалась вона в темну просторінь.
… А потім зашумів дощ.
Вона шукала світло
— шукала,
найшла,
полетіла.
Влетіла.
Було чудове блискуче світло і тихо, без дощу.
То була кімната.
Сіла на шафі — спокійно, сухо, тепло.
Але хвилювалась.
Її хвилювало звичайне світло — електрика.
Тоді вона зірвалась і знову полетіла.
І от — 4 оксамитових стіни.
Ясно: вдарилась в оксамитову стіну і впала у фарфорову чашу.
Назад!
Назад!
І — в клавиші!
Пронісся мелодійний згук.
