Сторінка:Микола Хвильовий - Сині етюди.pdf/28

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

український філософ, а тепер, кажуть, могила бурьяном заросла і бжоли не гудуть біля дупла, — тільки пчілка иноді пролетить, і шумують революції, повстання на Вкраїні — знову.

Григорій Савич Сковорода, — так російська інтелигенція любить: Грігорій Савич, Николай Романович, Владимир Ільіч, Тарас Григорович. І єсть в цім якась північна солодкість, упертість, і калужські нетри, і Іван Калита, і московська сила — велика велитенська, фатальна, від варяжських гостей іде. І нема тут вишневих садків, — на вишнях у червні проростають зорі, — і нема тут лунких дівочих пісень — далеких, край села, а то в заводськім посьолкові, або коли з сапками ідуть, а навкруги їх зелено, а за ними із цукроварні ледве-ледве манячить у літні, ясні ночі дим.

Дим… Подумав, що над Україною завжди був дим, і вся вона задимилась в повстаннях, задимилась в муках, огонь уходив десь у землю, тільки на Дінці спокійно думали і упирались в небо димарі. І був огонь і теж — велика велитенська сила, фатальна, тільки від варяжських гостей вона не йшла.

Коли Карк зійшов на місток, біля лихтаря його зупинили.

— Пачістім!

Здивувався: у ночі? подивився на хлопчиська — очі благають. Поставив ногу на підставку, але згадав, що грошей нема. Пішов. І згадав, як багато тепер дітей на вулиці — з щітками, з цигарками, стільки бачив в Ясах, чи в Бакеу, в Румунії, — там багато кафешантанів, добрі скрипники, — а в горах їдять мамалигу, живуть зі свинями, там же носяться вітри, а з боку Карпатські і Трансильванські гори, снігові верхів'я… Коли в Румунії буде революція?