В новелі два головні типи: Карк і Шкіц. Я хотів, щоб Нюся покохала Карка, а Шкіц Нюсю. Вони не покохали — і не треба. Проте не можна в кожній новелі про кохання — як ви гадаєте?
Навіщо стільки розділів?
Така психологія творчого інтелекта: дати, як мога більш, навіть тоді, коли не можна.
Ранком заявив відповідальному, щоб підшукував йому заступника.
Спокійно:
— Добре.
Чуття казало:
— Тепер багато знайдеться.
Стрічав руду борідку — це не відповідальний. Хазяйка стала суворіш. Шкіц в тресті — заправило.
Каже:
— Практика велика річ, хоч і життьова пошлість.
Тільки Нюся. А хазяйка стала ще нахабніш.
Не знав, що буде далі, і не цікавивсь. Без посади? Добре. Далі? Однаковісінько.
Йшов міський вечір: фаркали лихтарі, шумувало на тротуарах, а брук — тихше.
Сидів проти Нюсі. Нюся не говорила про Хмельниччину — дивно.
Із вікна видно третину міста, — з 2-го поверху. Місто загадкове, надмрійне. Уносить ген-ген: чогось згадуються лицарські часи в Німеччині, потім бараки з тифозними — тифозні залишились, а вороги прийшли.
