Сторінка:Микола Хвильовий - Сині етюди.pdf/48

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
НАРЕШТІ КОМЕНТАРІЙ.

Дієві особи:

1. Автор.
2. Читач.

Читач. — Послухай, шановний авторе, деж твоє авторське обличчя?

Автор. — Любий мій читачу, це ж Карків щоденник (для того: роскрити природу типа), і тільки зрідка проривався я.

Читач. — Ну, а хто ж ти, шановний авторе?

Автор. — Милий мій читачу, редактор Карк думає, що я — parvenu.

Читач став біля вікна і замислився.

Автор. — По моєму, я виконав своє завдання. Га? —

Читач мовчав.

.     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .

В кімнату влетів запашний вітер.

В далекій кузні співали молотки.

За вікном стояв город у вечеровій задумі.

А на горизонті відходило шосе в степову бур'янову безвість.