… — Ей ви хохли! Чого завили. Буде панихидити і так сумно.
… Степ. Фуга. Буруни і ще буруни.
… — Єфто пятой вагон — антірнаціональной. І скажу я тобє братяц про народи. Латіш — єфто тіш, смірной народ, мудрай; оврей тож нічяво. Ходя — катаяц аль тутарін — суворай і вєрнай народ. А вот ефтот хахол — паняхіда: как завоя про поля, аль про дєвчину — тякай!
… Степ. Фуга. І рейки — рейки.
— Козаки! Козаки!
— Де? Що? Як?
— Хто паніку робить? Сволочі.
Вискакують сотні „наганів“, „бравнінгів“, винтовок.
Де-хто дивиться з тугою, де-хто готує набої, де-хто сів на тендер і полетів: паровик одчепився і летить по паливо.
— Товаришу Жучок, вам не боязко? Козаки!
Усміхається: в їхнім селі були козаки. О, вона добре знає, що то — козаки. І чогось засмутніла, замислилась.
… Довго білі і широкі поля. Довго паровик не приходить. Нарешті приходить. Тоді знову відходить в дикий і німий степ.
… Од станції до станції, від холодної ночи до холодної ночи.
Палива нема. Коли ніч, тоді тріщать станційні паркани і тріщать і дивляться з тугою обідрані диряві вагони:
… „Поѣздъ генерала (імя рек)“.
… Від дикої станції до холодної ночи, від дикої ночи до холодної станції.
… Товариш Жучок дістала палива. А дістає так:
— Тьотю, дайте оцю паличку.
— Що?
