— Дайте оцю паличку.
— Бери.
Взяла.
— А може ще дасте?
Подивиться „тьотя“:
- … жучок: „кіт у чоботях“.
Іще дає.
… Товариш Жучок заливається.
— Ха! Ха! Обдурила тьотю!
А вона зовсім не обдурила, вона просто — жучок!
Ах, ці жучки в чоботях, вони конче не дають мені покою! Коли я буду відомим письменником, тоді я напишу велику драматичну поему: „кіт у чоботях“. А нині я пишу невеличку драматичну пісню, і вона зветься: „жучок“.
Як вийде з друку — будь ласка прочитайте. Їй право, інтересно!
|
|
… Тріщить чавунна пічка, — паливо. За вагоном летить, виє дика фуга.
Їдемо на Кубань.
… — Отак… не так. (Це товариш Жучок). Отак… не так…
Біля пічки одиниця вагону, — може я, може хто инший, може всі ми.
Вона вчить, як залатати пропалену шинель.
Але вона каже:
— Дурня нічого валяти. Думаєш, як приїдеш до дому, то я з тобою буду і тепер панькатись? Дзуськи! Як би не так!.. На, ший!
Вона нам обід варить, вона наша куховарка — і тільки. Вона беспартійна, але вже має в торбинці товстеньку книжку:
