в кандідати ілі окончательного ісключенія із нашіх комуністічєскіх рядов. Подпісь“.
Точка. Коротко. Ясно. І — трішки того… ніяково.
… Звичайно, як і тоді, (тоді — в дикім степу), — на ній колір „хаки“, бо революція знає одну гармонію фарб: червіньковий з коліром „хаки“. Як і тоді величезні чоботи не на ногу. Як і тоді:
— Дзуськи!
Як і тоді, бузиновий погляд, бузиновий сміх і носик — голівка од цвяшка: кирпатенький.
… Як і тоді були ночі, але вже не холодні, а теплі, замріяні, — літні степові ночі.
Тільки тепер трівожили нас не козаки, а бандити-лісовики, трівожили наш тил. А з півдня насідав розлютований, поранений (добивали) ведмідь з білого кубла великої російської імперії.
А от дискусія (в печінках сидить!). Єсть ходяча фраза: треба бути на чеку і не забувати про чеку.
Зробили перефразовку.
— Дискусія — це бути на чеку, щоб не попасти в секретарську чеку.
Товариш Жучок каже:
— Сьогодні вечір дискусії.
Ми:
— О-ох! У печінках вона сидить! (це, звичайно, не в голос).
— Товаришу! Дайте мені на хвилину „Азбуку комунізма“.
— Ах, не мішайте, товаріщ. От я й забил: как ето? Фу, чорт. Значіть капіталізм імєєт трі прізнака: найомний труд… найомний труд… найомний труд…
Хтось підказує:
— Монополізація средств проізводства. І…
