Одному кричали:
— Та ти, Юхиме, мабуть злізь, не шкандаль нашої фирми.
Юхим не слухав і все-таки договорив. І все-таки закруглив: були оплески: закінчив „урою“.
Хтось вдарив по халяві і з задоволенням зазначив:
— Хоч свійський, та хитрий… Щоб тебе дощем намочило!..
Остап, Юрко, Наталка — теж на виставі. Остап теж сказав:
— От тобі й революція: і не видно її і видно її. Як ота благодать з неба: щось, десь, а в руки не візьмеш, мов ужак висклизне.
Наталка сиділа поруч Юрка. Її тіло торкалось його тіла, і йому було гарно. І спитала Наталка:
— А що це таке, що і капітал Маркса і „Нива“ Маркса: директорша колись виписувала.
Юрко сказав Натальці і зраділа вона:
— А я оце 2 дні думаю: як же це так, що і в буржуїв був Маркс і у нас Маркс. Невже одурили Лєніна?
… Прийшов антракт. Після вечора були танці. Юрко позіхав.
Заводський паркан перстніє мармурово: сіверко, димно, пахмуро. Вийдеш за ворота — жовтава беспорадність ланів, — заглядають, одбігають, назад.
… А це я:
Давно це було за молодости молодої, коли юні дзвони юність молоду дзвонили…
Га?… Кричали, кричали „кукушки“, стукали, стукали молотки за брамою, а назад нема звороту…
… Посьолок забайрачився у вітах.
