Сторінка:Минають дні.djvu/26

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Любов матери.

Не можу, не можу заснути,
Явлається вічно мій син;
В кайдани залізні закутий
І мертві товариші з ним.

За волю країни ти згинув.
І де ти спочив! — озовись!
Мене сиротою ти кинув —
А клявся, що вернеш колись!

Ніколи не вернеш до хати,
Мені вже не бачить тебе! —
Банує зажурена мати,
А вітер ридання несе…