Сторінка:Михайло Возняк. Історія української літератури. Том I. До кінця XV віку. 1920.pdf/265

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Освічені шари та їх літературна творчість. Обставини сотворення першої української держави витворили також її правлячу — князівсько-дружинну клясу. Була це та кляса українського народу, котра витворила дружинний епос, збережений в скупих останках в нашій устній словесности в формі колядок, і полишила по собі такі твори, як Слово про похід Ігоря. Воно представляє собою вершок літературної творчости в давній Україні та свою виїмковість завдячує тій обставині, що небуденний поетичний хист його автора змалював тему фарбами, запозиченими з багатої поетичної скарбниці української землі. З княжого середовища вийшло Поучення Володимира Мономаха дітям, яке творить перехідне кільце від літературних творів чисто світського характеру до писань, які вийшли зпід пера духовенства, себто того стану, котрий принесло з собою перейняте з Болгарії византійське христіянство.

Воно зблизило наших предків до христіянського Заходу Европи й дало основу моральної свідомости нашого народу. З появою христіянства появилася на Україні й письменність. Христіянство також не тільки принесло перекладне письменство на Україну, але й витиснуло своє нестерте тавро на всіх родах української літератури найдавнішої доби з виїмкою Слова про похід Ігоря. Не принісши з собою школи на Україну, византійське христіянство завоювало тут тим більший простір для мотивів христіянського навчання і христіянської леґенди, які з-свого боку мали вплив на витворення моральних понять у нашого народу та на поетичну фантазію. До впливів, які справляло принесене перекладне письменство, прилучався вплив безпосередніх церковно-реліґійних зносин з Византією, в першій мірі паломництва. Таким робом наступила повна перевага реліґійного елементу в давній українській літературі.

Ширення христіянської реліґії і защіплювання моральних понять серед новонаверненого на христіянство українського народу викликали такі галузі нашого давнього письменства, як поучення, посланія і житія святих. Багате письменство поучень і проповідей в більшости безіменне; в нім різко зазначилися дві течії, дві школи, два напрями,