мечети, про побитих, порізаних людий, але ще більше розказували про великого пророка Алаха Магді, про його силу, відвагу, розум, богобоязливість. Розказували, що були всякі великі чуда і знамена у Меццї, коло могили Магомета; що премудрі люде знайшли в Коранї прореченнє, очевидячки про Магді: що він зруйнує царство невірних і заснує велике довічне царство підданцїв великого Пророка. Вечерами на порогах аж за північ сидїли купками дїди й чоловіки, вернувши ся з поля, — бо тут усе були хлїбороби — й довго балакали: віддихаючи в холодку міркували про Інґлїзів та великого Пророка, оповідали всякі чудасиї. Вони не бояли ся, що Інґлїзи на них ідуть. Звістки про сьвятого Магді втїшали їх, підкріпляли, дух в них розпалювали: вони раді були усе знести, усе потерпіти від Інґлїзів для свого пророка, для свого царства. Чудно було-б почути сих тихих селян-хлїборобів, що увесь свій вік здаєть ся нїчого не бажали, окрім щоб хлїб добре уродив, що нїкого ненавидїли окрім яких-небудь полевих шкідників, а тепер міркували про довічне правовірне царство, збирались вмирати для якогось Магді, від якихсь Інґлїзів. Думка про те, щоб підда-
