Перейти до вмісту

Сторінка:Михайло Грушевський. Звідки пішло українство і до чого воно йде (1917).djvu/15

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Я твердо вірю — та й не оден я — що велика революція Росийська — тільки б її заховати від упаду та від анархії — велико вплине на полїтичну перебудову всеї Европи, на її перетвореннє в Европейську федерацію. Про таку федерацію думали здавна полїтики і спеціалиста державного права: вони вважали її льоґичним виводом з усього дотеперішнього розвою европейського житя. Вона тільки здавала ся дуже далекою до останнїх подїй — так як тепер здаєть ся близькою і здїйснимою. І от чому я й иньші нї трохи не журимо ся повною полїтичною незалежністю України, не надаємо їй нїякої ваги. Для близшого часу зовсїм досить широкої українскої автономії в федеративній Росийській республїцї. А в будущинї, сподїваємо ся, ся респубїка війде в склад федерації Европейської, і в нїй Україна стане одною з найбільш сильних, міцних і певних складових частей — одною з підстав сеї Европейської федерації.

Щоб наблизити ся до сеї світлої, великої будущини, нам, Українцям, треба всяко дбати про полїтичну орґанїзацію Українського народу і його солїдарність, і заразом підтримувати Росийську республїку від упадку і замішань. Ії керманичі, сподїваємо ся, скоро зрозуміють, що в сїм напрямі може їй дати Українство, і залишать свої підозріливі, невірні відносини до нього.

А за себе Український нарід в каждім разї постояти потрапить.

 

 

Автор застерігає собі до сеї брошюри всї права.