Сторінка:Михайло Грушевський. Початки громадянства (ґенетична соціолоґія) (1921).djvu/288

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 287 —

Подібно як у Арабів (с. 261), власть сих ватажків і королів особливо зміцнялась і закріплялась за династією, коли племя, чи ґрупа родин під її проводом підбивала собі якусь чужу людність і територію. Ми маємо змогу бачити се в процесі переходу ґерманських племен на ріжні римські і романізовані теріторії в IV — V в. На правах завойовників вони відберають частину місцевих ґрунтів (навіть до двох третин), — вона переходить в розпорядженнє „короля“, сей роздає частину ґрунтів членам племени, але львину долю зіставляє в своїм безпосереднім володінню. До його скарбниці йдуть податки з міст — оскільки вони не роздані в державу яким небудь визначним членам його дружини. Всенародні збори племени або заникають, або істнують тільки в формах декоративних (військового перегляду, то що). Король рішає всі справи з своїми вищими достойниками, членами двору, до котрих з місцевах людей прилучають ся хіба тільки епископи та важнійші прелати. Королівський двір стає центром нового правління. Королі залюбки приймають пишні титули, етікети і поведінки давнійших римських намісників: поводять ся самовластно, оскільки не дає їм відправи їх колишня дружина, тепершні намісники й держателі ріжних високих урядів.

Суспільність таким чином розділяють ся на кілька ґрунтовно відріжнених кляс. Після короля і близших йому членів династії йде друга вища верства, зложена з високих урядників двору і держателів найвищих урядів на провінції — в ранзі їм рівняють ся єпископи і прелати. Далі йде свобідна людність, з завойовників і останків колишньої місцевої аристократії. Низше — людність міська, обтяжена ріжними данями, привязана до свого міста з фіскальних мотивів, фактично пів-свобідна. Ще низше стоїть робуча, кріпацька людність сільська, і на самім ніби споді — але фактично приблизно в тім же становищу — ріжні роди людности невільної. В дальшім процесі міське житє все більш упадає, розвиваєть ся натуральне, сільське, поміщицьке і монастирське хазяйство. Ріжні катоґорії свобідних, не можучи подолати тяжких обовязків військової служби і ховаючись від насильства представників вищої кляси, переходять на становище клієнтів чи то короля, чи ріжних членів правлящої верстви: зрікають ся своєї земельної власности і приймають її від нового патрона, чи „сеньора“, як його наданнє, дане під умовою служби. Иньші попадають, наслідком зубожіння, в ріжні півсвобідні катеґорії, змішуючись з невільничими елєментами, які підіймають ся в гору в службі королям або членам нової аристократії. Творить ся нова, клясова піраміда, звязана вже не свобідною координацією, а обовязком послуху і служби.

Але такі ж відносини витворюють ся і серед тих ґерманських племен, які зістались на старих територіях. Почасти їх королі і герцоґи,