Сторінка:Михайло Грушевський. Початки громадянства (ґенетична соціолоґія) (1921).djvu/9

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 8 —

бранім науковім матеріялі й намічає дорогу дальшому дослідови — і передаєтъ ся згодом в науковий архив, коли в дальшій стадії наукової роботи зібраний і систематизований матеріял переростає сю гіпотезу і дає можність поставити нову теорію, більш відповідну до призбираного матеріялу. І в тім була хиба книги Енґельса, що вона популяризовала гіпотези Морґана як певні, нехибні виводи науки, і власне в сій сфері, де тоді, та і досі, все ще тільки рух, допитування, вишукування дороги до певних і трівких виводів. Вона піддавала свому читачеви хибну гадку, що в поданій йому книзі він має вже остаточне, певне розвязаннє сих питань, має на них тверді відповіди, які йому тільки треба добре запамятати, і більше до сих питань уже не вертатись. Коли зважити, яке величезне значіннє в загальнім світогляді людини мають понятя про такі основні явища громадського пожиття, як подруже, родина, рід, власність, кляс, власть, держава, то пригасити в широких кругах інтерес до них, до праці над виясненнєм сих питань, давши якісь ніби то тверді й непохитні формули, замість побудки до дальшої неустанної мисли в сім напрямі, — се дуже некористно з погляду культурного і суспільного розвою сих широких верств.

А формули розвою громадянства, взяті Енґельсом у Морґана, були, на правду, зовсім ані тверді ані певні.

Поодинокі помічення, зроблені в сій сфері Морґаном, були незвичайно цінні, влучні, подекуди ґеніяльні; але те, що він подавав як певну і непохитну, єдину для всіх галузей людства схему суспільного розвитку, було почасти одностороннє, почасти натягнене, і зовсім не витримувало критики. Се ясно було вже чверть віка тому, коли я мусів близше застановитись над сими питаннями, систематизуючи матеріяли про початки українського і взагалі — словянського житя і переходячи ріжні пояснення, які давали сьому матеріялови з становища Морґана і його школи ріжні наші й чужі дослідники. Я дав вислів сьому скептичному вражінню тоді ж, у I томі Історії України (ст. 212 і прим.), і потім, коли я наново вернув ся до сеї справи кілька літ пізнійше, перероблюючи сей том для нового видання, нова соціольоґична і етнольоґична література, яка швидко прибувала в тім часі, ще більше скріпила мене в переконанню, що схема, дана Морґаном і широко розвинена в ряді праць по соціольоґії й етнольоґії, не відповідає фактичному матеріялови і в кождім разі не може бути прийнята як обовязкова для всіх рас і народів (див. Історію України-Руси I т. 2 видання с. 300 і дд.). Величезний же етнольоґичний і соціольоґичний матеріял, нагромаджений і перестудіований з того часу, протягом останніх двадцяти літ, звів ще до більш скромного значіння не тільки ті спостереження, ко-