І ми, Українська Центральна Рада, вволили волю свого народу, взяли на себе великий тягар будови нового житя і приступили до тієї великої роботи.
Ми гадали, що Центральне Росийське Правительство простягне нам руку в сїй роботї, що в згодї з ним ми, Українська Центральна Рада, зможемо дати лад нашій землї.
Але Тимчасове Росийське Правительство одкинуло всї наші домагання, одіпхнуло простягнену руку українського народу.
Ми вислали до Петрограду своїх делєґатів (послів), щоб вони представили Росийському Тимчасовому Правительству наші домагання.
А найголовніші домагання ті були такі:
Щоб Росийське Правительство прилюдно окремим актом заявило, що воно не стоїть проти національної волї України, проти права нашого народу на автономію.
Щоб Центральне Росийське Правительство по всїх справах, що торкають ся України, мало при собі нашого комісара по українських справах.
Щоб місцева власть на Вкраїнї була обєднана одним представником від Центрального Росийського Правительства, се-б то вибраним нами комісаром на Вкраїнї.
Щоб певна частина грошей, які збірають ся в Центральну Казну з нашого народу, була віддана нам, представникам сього народу на національно-культурні потреби його.
Всї сї домагання наші Центральне Росийське Правительство одкинуло.
Воно не схотїло сказати, чи признає за нашим народом право на автономію, на право самому порядкувати своїм житєм. Воно ухилилось од відповіди, одіславши нас до майбутнього Всеросийського Учредительного Зібрання.
Центральне Росийське Правительство не схотїло мати при собі нашого комісара, не схотїло разом з нами творити новий лад.
Так само не схотїло признати комісара на всю Україну, щоб ми могли разом з нам вести наш край до ладу й порядку.
І гроші, що збірають ся з нашої землї, одмовилось повернути на потреби нашої школи, освіти й орґанїзації.
І тепер, Народе Український, нас приневолено щоб ми самі творили нашу долю. Ми не можемо допустити край наш на безладє та занепад. Коли Тимчасове Росийське Правительство не може дати лад у нас, коли не хоче стати разом з нами до великої роботи, то ми самі повинні взяти її на себе. Се наш обовязок перед нашим краєм і перед тими народами, що живуть на нашій землї.
І через те ми, Українська Центральна Рада, видаємо сей Унїверсал до всього нашого народу і оповіщаємо: однинї самі будемо творити наше житє.
Отже, хай кожен член нашої нації, кожен громадянин села чи города однинї знає, що настав час великої роботи.
Од сього часу кожне село, кожна волость, кожна управа повітова чи земська, яка стоїть за інтереси Українського Народу, повинна мати найтїснїші орґанїзаційні зносини з Центральною Радою.
Там, де через якісь причини адмінїстративна влада зосталась в руках людей, ворожих до українства, приписуємо нашим громадянам повести широку, дужу орґанїзацію та освідомленнє народу, і тодї перевибрати адмінїстрацію.
В городах і тих місцях, де українська людність живе всуміш з иншими національностями, приписуємо нашим громадянам негайно прийти до згоди й порозуміння з демократією тих національностей і разом з ними приступити до підготовки нового правильного життя.
Центральна Рада покладає надїю, що народи не-українські, що живуть на нашій землї, також дбатимуть про лад та спокій в нашім краю і в сей тяжкий час вседержавного безладя дружно, одностайно з нами стануть до працї коло орґанїзації автономії України.
І коли ми зробимо сю підготовчу орґанїзаційну роботу, ми скличемо представників від усїх народів Землї Української і виробимо закони для неї. Ті закони, той