увесь лад, який ми підготовимо, Всеросійське Учредительне Зібраннє має затвердити своїи законом.
Народе Український! Перед твоїм вибраним орґаном — Українською Центральною Радою стоїть велика і висока стїна, яку їй треба повалити, щоб вивести народ свій на вільний шлях.
Треба сил для того. Треба дужих, сміливих рук. Треба великої народньої працї. А для успіху тої працї насамперед потрібні великі кошти (гроші). До сього часу український народ всї кошти свої оддавав у Всеросійську Центральну Казну, а сам не мав, та не має й тепер від неї того, що повинен би мати за се.
І через те ми, Українська Центральна Рада, приписуємо всїм орґанїзованим громадянам сел і городів, всїм українським громадьским управам і установам з 1-го числа місяця липня (іюля) накласти на людність особливий податок на рідну справу і точно, негайно і реґулярно пересилати його в скарбницю Української Центральної Ради.
Народе Український! В твоих руках доля твоя. В сей трудний час всесвітнього безладдя й розпаду докажи своєю одностайністю і державним розумом, що ти, народ робітників, народ хлїборобів, можеш гордо і достойно стати поруч з кожним орґанїзованим, державним народом, як рівний з рівним.
Ухвалено: Київ. Року 1917, місяця червня (іюня) числа 10.
Унїверсал зробив велике вражіннє. Запеклі вороги Українства підняли крик, що Унїверсал викликає усобицю, анархію, противставляючи Центр. Рос. Урядови Український Уряд. Вони накликали Ц. Уряд вжити против У. Ц. Ради найсильнїйших заходів, навіть сили. Але богато людей з не-українського громадянства побачили в нїм як раз навпаки: обіцянку ладу, спокою, порядку, забезпеченнє свободи й здобутків революції для України, й привитало його з радістю й вдоволеннєм. Різні публичні установи — виконавчі комітети, земства й т. ин., які зложились на підставах суто демократичних і стали близькими до народу, — привитали Унїверсал, признали його обовязковою для себе постановою, обіцяли у всїм сповняти накази Ц. Ради — признали її своєю властю, своїм зверхнїм орґаном. Таку постанову винесли зараз же по опублїкуванню унїверсалу збори представників повітових управ всеї Київщини, кілька день пізнїйше земські збори Полтавської ґуб., і т. ин. В чім же річ? в чім сила сього Унїверсалу? що дав він для нинїшньої хвилї?
Перш за все важне було те, що У. Ц. Рада заговорила в сїм унїверсалї як власть, поставлена Українським Народом над собою на те щоб кермувати і правити ним, так що її постанови і накази мають українською людністю пильно сповнятись.
Вона заявила, що взявши на себе велике дїло творення нового, свобідного і справедливого, автономнаго житя, положене на неї Українським Народом, вона не зложить з себе сього дїла і не ухилить ся від нього нї в якім разї, — які б не були трудні і небезпечні обставини, які б не були відносини до неї, яке б не було становище Рос. Центр. Уряду — чи схоче він помагати їй і працювати з нею разом, чи нї.
Як представниця і як власть Українського Народу, — більшости Української землї, вона дбатиме взагалї про інтереси всього краю, не відступить від сього і вжиє всїх сил і засобів, щоб захистити в нїм спокій, лад і добрий розвиток.
Вона дбатиме не тільки про добро, успіх і силу Українського Народу, що її настановив, але так само про добро й інтереси иньших народностей, що живуть разом з ним на Українській землї. Для того наказує Українцям прийти до порозуміння з демократичними ґрупами
