і спільно з ними доходити федеративного устрою для Росийської республїки[1]. Крім того зїзд установив нову Центральну Раду. Вибрав голову і його двох заступників і ухвалив, щоб присутні делєґати від ґубернїй і міст вибрали по кілька членів, так само від орґанїзацій салдатських, селянських, робочих, від партій, товариств культурних і професійних, — з тим щоб потім, коли орґанїзують ся на місцях українські ради повітові, ґубернські й міські, вони могли наново вибрати своїх представників, — і так само всї ті орґанїзації й партії.
Так вибрано велику раду, що складала ся з душ 120—130 і зїздила ся разів два, а принаймнї раз на місяць на свої збори, для ухвал у важнїйших справах. Для постійної роботи вона вибрала комітет з двадцяти душ. Зложений він був так, щоб до нього входили представники всїх головнїйших полїтичних і клясових орґанїзацій українських. Сей комітет засїдав як не що дня, то через день і крім того при нїм орґанїзували ся комісії для всяких справ: орґанїзаційна, військова, освітня, правнича, фінансова й инші, при них канцєлярії в усяких справах.
Так зложив ся, в місяцї квітнї, сей великий український осередок, що мав обєднувати і керувати національно-полїтичною дїяльністю всїх українських орґанїзацій для осягнення тих полїтичних завдань, для яких обєднали ся сї орґанїзації — осягнення широкої автономії України в федеративній Росийській республїцї, забезпечення всеї повноти полїтичного і національного житя Українського народу і охорони прав і інтересів трудящого люду.
З початку він поставив був собі задачі тільки полїтичні, з огляду що ріжні партії ріжно думають про полагодженнє економичної, особливо земельної справи. Він закликав всї партії, ґрупи і верстви (кляси) українські, аби вони поки що відложили те що їх може подїлити чи поріжнити, — не заглубляли ся в такі справи, і через те й сам відкладав виясненнє економичної, земельної й харчової справи на пізнїйше. Але виявило ся, що справа творення нового житя, нового ладу не жде, бо старе гине і розсипаєть ся під натиском нового свобідного ладу, розбудженого народнього житя і народовластя. На місце його треба творити нові форми у всїм, значить і в економичнім житю, в справі земельній та продовольчій.
Тому скоро признано потрібним і в сих справах знайти те що відповідає потребам України як краю і Українського народу як народу робочого, трудящого, що не має своїх власних, українських буржуазних велико-земельних і капіталїстичних верств і мусить дбати про інтереси свого трудящого люду. Таку постанову прийнято 7 травня (мая). Поширено проґраму У. Центр. Ради на всї справи важні для нашого народу і краю і поставлено найблизші завдання їх полагодження: Згуртованнє широких народнїх мас під проводом У. Ц. Ради, їх орґанїзація і усвідомленнє завдань, які висуває перед нашим краєм і народом теперішня хвиля, і уставленнє тих засобів і форм, які дали б українському трудящому народови, через свій вибраний уряд, Українську Центральну Раду, в спілцї з Центральним Росийським Урядом, здїйснити сї завдання на користь свого краю, себто Українського народу і тих иньших народностей, що живуть з ним разом. Такі були сї завдання, а „Орґанїзація“! — се було перше гасло (лозунг), з котрим вийшла Укр. Цент. Рада перед свій нарід.
- ↑ Сї постанови оголошені в № 3 і 4 «Вістей Центральної Ради».
