Сторінка:Михайло Драгоманов. Австро-руські спомини (1867—1877). 1889.pdf/16

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

кінця 50-х років показувавсь і в Полтаві початок спеціяльного украйінофільства, в особі й писаннях Куліша, але дуже слабо; воно не дуже приставало до нас. Памятаю, що напр. закуплені кількома товаришами (по рекомендаціі учителя россійськоі словесности, чоловіка без усяких тенденцій) примірники „Чорноі Ради“ заставались майже не читаними: я напр. „Чорноі Ради“ недочитав, хоч ночі просижував за Вальтер-Скоттом в поганих россійських перекладах з французського, і плакав над М. Вовчком (найбільше зрештою над крепацькими повістками, а „Сестру“ ледви осилив). Коли я був уже в шостому классі гімназіі, то здибавсь з звісним потім на Украйіні пропагандістом украйінофільства П-им. (модель для Д. П. Пучки, одного з геройів повноі анахронізмів і всякоі нісенітниці хроніки (??) д. Красюченка п. з. „Юрій Горовенко“, котра написана мов навмисне,