обох: на россійській і на украйінській, тілько, звісно, більше на першій, бо на тій було більше книг. Згодом, окрім нашоі школи склалась друга (новостроєнська), куда зібралось кілька прінціпіяльних украйінофілів, з правобережних і чернигівців, до котрих доходили спеціяльно украйінські ідеі од Опанаса Марковича, Глібова й т. і., і потім деякі молодші полтавці, підпавші під вплив П-ва. Скоро наших, подолян, новостроєнці стали звати космополітами, а себе украйінцями, хоч на ділі й вони не більше наших вчили свойіх учеників по украйінському. Суперечка виходила проміж нас більш теоретична, бо коли гарячіщі новостроєнці казали нам, що школа неукрайінська більш деморалізує, ніж учить народ, ми признавали, що наука все таки наука, та що поки украйінського письменства, а надто учебного, майже нема, то треба користуватись
