Ця сторінка вичитана
А, подумав я, — оратор є Володимир Барвінський! і відповів: „я писав!…“ „Я так і думав“ — відповів оратор.
Діло в тім, що на тих роковинах партійну промову держав В. Барвінський в присутности намістника і деяких соймових польских грандів і, як нераз се робили народовські Шевченко-поклонники, всилювався виставити свій рух в найприязнійшій для польских грандів барві, і для того між іншими наставив параллелів про те, як Польща й Украіна впали в один час перед ноги північного сусіда й т. і. В сих параллелах, як в усій промові В. Барвінського, історія польско-украінсько-московська XVII–XVIII ст. була нарисована зовсім фантастично. Я, котрий замічав не раз, що в галичан, можна сказати, стало обовязковим не знати історіі Украйіни,[1] — не про-
