1564 р.) й инчі, читаючи таки християнське святе письмо в мові грецькій та жидівській, завважали, що церковний католицький уряд навчав богато де в чім незгідно с тим письмом, і встановив такі церковні порядки та обряди, яких те письмо, особливо євангельське, не знає, або відкидає, — напр. попівство, церковні служби, служба святим, богородиці та образам і таки инче. С того повстали нові церкви, або церковні громади — реформатські або протестантські, котрі против авторітету церковного уряду поставили авторітет святого письма. (Про проби зробити подібну церковну зміну перед Лютером, ми написали осібну книжочку: Евангельська віра в старій Англіі). Але що в сій суперечці межи протестантами і католиками католики также покликували ся на святе письмо, як єго товмачили старі християнські учителі та церковний уряд (епіскопи і папи), то протестанти прийшли до думки, що ніякі тоті товмачіня не обовязкові для людей, і кожда людина може розуміти святе письмо вільно, як йій бог на розум дасть.
Вирвавши ся с під католицьких урядів, самі протестантські учителі думали зразу вдержати свій авторітет над простими християнами і карали та підбивали світський уряд у своіх громадах карати тих, що думали не так,