як вони. Так напр. Кальвін спалив у Женеві Сервета за те, що той, опираючи ся на біблію, не признавав потрійного бога (отця, сина і св. Духа), а лиш одну особу бога. Але зараз же найшли ся такі протестантські учителі, як напр. Француз Кастеліон (1515–1563 р.), що почали писати проти намірів протестантського уряду іти по слідам католицького уряду, і почали виступати проти всякого примусу в справах віри. Але пізніще протестантських церковних громад намножило ся і вони держали ся не в усім однакових думок, то вже й не можна було йім завести новий уряд над людьми в справах віри, який був тоді, коли вся західня половина Европи належала до одноі католицькоі церкви. Окрім того, протестантські проводирі (пастори) не були вже висвяченими попами, як католицькі, а простими світськими людьми, що йіх вибрали громади, або поставили світські уряди, з людей учених у богословській науці, то вони не могли так підняти ся над світськими людьми як католицькі попи, епіскопи та папи, і спинити науку инчих учених людей, хоть і не пасторів. Через се все церковний авторітет ніяк не міг утвердити ся серед протестантів, і реформація довела помалу до руіни церковного авторітету.
У 1639 році деякі протестанти, що виселили ся з Анґліі до Америки через те, що терпіли
