дома утиски від церковного уряду, заложили в Америці громаду Род Айлянд, у котрій, за приводом баптиста Роджера Віліямса (1606–1683 р.) постановили законом рівне громадське право для людей усякоі віри, християнськоі і нехристиянськоі (про баптистів, котрі так називають ся від грецького слова баптідзейн, через те, що вони другий раз вихрещували ся, ми написали осібну книжочку: Брацтво Хрестителів або Баптистів на Украіні). Такий порядок зве ся: вільність віри, або вільність совісти. Пізніще таку вільність почав установляти світський уряд у державах протестантських, а потім і католицьких (про се ми написали осібну книжочку: Віра і громадські справи).
Тимчасом світські вчені, як напр. згаданий вище Франц Бекон, дійшли до думки, що в справах світськоі науки треба доходити до правди вільною пробою, не спускаючи ся на те, що навчають старі люде, або вчені старих віків, і встановили вільність від усякого авторітету в справах світськоі науки. Зразу ті вчені, як і сам Бекон, хотіли поділити справи світськоі науки і справи віри так, аби в справах науки про світські річи держати ся досліду, вільного від усякого авторітету, а в справах віри покоряти ся авторітетови святого письма, або навіть і церковного уряду. Але
