ще вмирають. Але не треба думати, що се скрізь так, бо напр. в Англіі, де з усіх европейських краін найбільше вживають машин, зарібки навіть бідніщих людей стають більші і вік людський довший. На те, аби технічний поступ не шкодив бідніщим людям, є вже лік: просвіта та спільність межи бідними людьми, межи робітниками, аби підвисшити плату за працю, аби всилувати державні, краєві і громадські уряди, аби ліпше вдержували копальні, фабрики, доми для робітників, а далі старати ся, аби всі ті заклади переходили під уряд і на власність самих робітницьких спілок. Тоді всі вигади технічного і наукового поступу будуть рівно користні для всіх людей і поступ той стане ще скорший, так що людська праця стане дуже лехка, хоть, звісно, зовсім не счезне, як про се думали ті, що складали оповіданя про райське житє, минуле чи будуще.
Науковий поступ і тісно звязаний з ним поступ в умілостях (у письменстві, в малярстві, різьбі, будівлі, музиці) переміняють на ліпше і духову людську природу. Чим далі все більше стає людей, котрі ставлять за завдачу свого житя дійти до правди або виробити щось прекрасне і готові навіть бідувати, аби тілько в тім дійти до своєі ціли. Про тих людей кажуть, що вони живуть головою, а не самим животом, і очевидно що такі люде вищі від звичайних і що вони
