своіми творами підносять і ввесь загал людей на висоту над старе житє, близьке до звірячого. Науки й умілости, навичка думати про правду і почувати прекрасне роблять людей инакшими і ліпшими, справедливіщими, підбивають людей до того, аби думати не тілько про себе самих, але й про других, виробляють поступ людських звичаів і норовів, поступ громадськоі справедливости. Чим далі все більше стає людей, котрі навіть готові самі терпіти, аби завести справедливість у громаді тай инчими способами поліпшити долю других, і притім не ждуть за те для себе ніякоі заплати ані на сім, ані на тім світі. Читаймо книжки і газети, погляньмо навкруги себе, і ми побачимо не мало навіть панських і богацьких дітей та доньок, що могли би жити в роскошах, як би думали тілько про себе, але вони часто бідують і терплять через те, що думають про скривджених і бідних людей, працюють для йіх просвіти, борють ся, аби розширити йіх права і таке инче. Се все зве ся поступ людяности в самій людській натурі.
Той поступ доводить до поступу в відносинах межи народами та в порядках громадських і державних.
Коли ми порівнаємо старосвітські і теперішні відносини европейських народів, то найперше нам мусить кинути ся в очи, що в ста-
