права женити ся, і навіть у просвіченіщих народів кождий новий царь найперше мусів здобувати собі славу новою війною.
Побіч того, як війна серед народів уменчує ся, то вменчує ся і можливість одному народови дістати ся в неволю другому і через те счезнути помалу або раптом. В Европі ми навіть бачимо, що за остатні сто років завойовані ще народи увільнили ся і заложили собі самостійні держави, часто за підмовою других, бо серед просвічених людей в Европі виробили ся думки, що кождий нарід мусить бути вільний у своій долі. Так за підмогою російськоі держави та громадян із ріжних народів (найбільше з Анґлічан), увільнили ся від Турціі Серби, Греки, Волохи, Болгаре. Так, за підмогою Франціі, італіянські краіни увільнили ся від Австріі, при чім знов богато прислужили ся поодинокі Анґлічане, що давали італіянським повстанцям гроші, вступали самі в йіх товариства, котрі повставали против австрійського уряду та проти папи римського і князів італіянських, що стояли за Австрією та неволили своіх підданих. Помалу Італіянці увільнили ся від чужинців, від світського уряду папи, від своіх лихих князів та ворогів і зібрали ся в одну вільну державу. Инчі народи, як нпр. Угри та Славяне й Волохи в Австріі, коли не могли увільнити ся через повстаня та поміч чужих держав, то увільняють
