ся через переміну в державних і громадських порядках, і нема тепер такого, навіть найменчого і найбідніщого народу в Европі, котрий би не міг надіяти ся, що стане вільним і паном своєі долі через переміну державних і громадських порядків, котрі чим далі стають вільніщі. Таку надію можемо мати і ми Русини-Украінці, поділені межи державами російською та австро-угорською. В Австріі наші Русини, через переміну громадських і державних порядків від 1848 р. явно увільняють ся від Поляків, що були запанували над ними, тай від Волохів, Німців і по-части від Угрів. У російській Украіні через увільненє селян від панщини у 1861 р. наші Русини-Украінці по-части увільнили ся від Поляків, і прийде час, коли через переміну державних порядків вони увільнять ся і від Москалів.
Се увільненє народів від нагніту чужих зве ся вільність націй, то є людських пород, або національностей. Тут поступ европейських народів, особливо за остатні 100 років, очевидний.
І в громадських порядках серед европейських народів настали величезні зміни на ліпше, особливо за остатні 100 років. Особиста неволя була колись така, що пани держали рабів, як худобу і вважали раба за товарину, або навіть, як казали тоді, за „говорячий інструмент“. Особиста неволя в Ев-
