ни тепер еміґрують. Новіщими часами, по приміру сих держав, відбили ся від королів ішпанських та портуґальських і еміґранти в инчих краінах Америки та заложили собі также республіки.
Поверх сто років тому, у 1789–1792 р. Французи всилували свого короля пристати на державні порядки, подібні до англійських, а потому спробували заложити у себе республіку, але вона зразу не вдержала ся у них. 1848 р. Французи знов вигнали свого короля і заложили на кілька років республіку, а потому в 1870 р. третій раз і тепер йіх республіка держить ся довше ніж які инчі французькі уряди в наш вік. 1848 р. повстали й Італянці, Німці і ріжні народи в Австріі, аби заложити конституційні уряди. Се йім не від разу вдало ся, бо царі незабаром повідбирали ті права, котрі згодили ся були дати народам, але помалу таки ті права були обновлені, під напором народів на уряди, і тепер усі царства в західній Европі стали констітуційними. Австро-угорське царство стало було констітуційним у 1848 р., та незабаром цісарський уряд скасував констітуцію. Але в 1867 р., після нещасливих війн, де той уряд втратив піддані єму італіянські краіни, що пристали до нового конституційного італіянського королівства, і цісарський уряд згодив ся на констітуцію в Австріі та в Угорщині.