Сторінка:Михайло Драгоманов. Рай і поступ. 1899.pdf/15

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

і почав виснути лід, заморожений холодним вітром. Перший раз люде увійшли в доми, а домами були йім печери, або куріні з рясного галузя, чи с плетеноі лози. Перший раз тоді посіяли зерно по довгій рілі, і зарули воли, придавлені ярмом.

„Третя настала мідяна порода, лютіща натурою і скорша до страшноі зброі, та все таки не спосібна до злочинства.

„Остатня порода з твердого заліза. Зараз у сей вік поганіщоі руди вскочило всяке злочинство; сором, правда, честь утекли, а натомісь увійшли хитрощі, ошуки, зради, насильство і злодійська жадоба маєтку. Корабельник справляє вітрила по вітрам, що йіх доти не знав добре; дерева, що довго стояли на високих горах, перероблено на кораблі, і вони почали гордувати незнаними доси хвилями. Земля перше була спільна всім, як світло сонця і повітрє, а тепер обережний землемір поділив землю довгими межами. Від богатоі землі не схотіли вже самого збіжа та страви, але пішли у груди землі — стали витягати скарби, що були сховані не далеко самого Тартару, отсі призвідники до лихого. Вилізло на гору шкодливе залізо і ще шкодливіще золото: почала ся війна, що послугує ся ними обома, і покровавленою рукою стала трясти дзвінку зброю. Почали жити рабунком: ані господар не є беспечний від гостя, ані тесть від зятя, навіть межи бра-