вих люде не будуть потрібувати йіди і не будуть кидати від себе тіни.
Із грецьких записів ми знаємо, що такому вірували Перси вже поверх 300 років перед Христом і, певно, до подібноі віри дійшли були ще далеко давніще.
Така персидська віра годила ся з думками подібними до виложених вище, що тепер людям гірше жити, ніж було колись, за райських часів, або ніж живуть вони в райських сторонах, але все таки та персидська віра не лишала людей без надіі: вона навчала йіх бороти ся з лихом і подавала надію, що нарешті жерело всего лиха буде знищене. Сим персидська віра богато послужила людському поступови, бо Перси межи 550 і 336 роком перед Христом кермували усею західною половиною Азіі, тай потому, хоть старе персидське царство розвалили Греки, тота персидська віра лишила ся і з неі богато думок зайшло до инчих народів, межи ними і до Жидів.
Жиди напевно взяли від Персів думку про діявола — супротивника божого, через котрого буцім-то „увійшла в світ смерть.“ Такі слова находимо перший раз у жидівській книзі, що звеся „Премудрість Соломонова,“ але була писана вже не по старожидівському, а по грецькому, то є в усякім разі після того, як Греки у 330 році перед Христом завоювали персидське царство, котрому були піддані і Жиди
