на рілі в поті чола, а жінку прокляв, аби родила в муках діти та аби муж був над нею паном. Не видно ясно с сего жидівського оповіданя, чи спершу люде мали бути безсмертні, чи можна було йім йісти овочі з дерева житя, бо в початку сказано, що межи рослинами в райськім городі були дві: дерево житя та дерево знаня; а далі, як уже росказано, що люде попойіли тих овочів, то говорить ся, що бог Яве сказав (певно, до инчих богів): „по правді, чоловік став як би один із нас, бо він тепер розбирає добро і зло; коби він ще не осмілив ся до того, аби зривати та йісти овочі з дерева житя; тоді він став би безсмертним“. Із сего можна виводити, що люде перше не йіли овочів з дерева житя і не були безсмертні. Се вже була би відміна від персидських оповідань.
Найголовніща відміна жидівського оповіданя від персидських тота, що в персидських оповіданях перший людський гріх — у брехні, в тім, що люде обернули ся до Арімана, яко до вищого бога, а в жидівськім оповіданю гріх — у непослушенстві божій волі, котра не давала людям знати добре і зле. Друга важна відміна тота, що в персидських оповіданях у раю птиця виспівує божий закон, а в жидівськім оповіданю бог власне не хоче, аби люде знали добро і зло.
Далеко вище підняли ся Жиди в оповіданях про своє будуще райське царство, і на
