жим, і заполонив богато Жидів у свою землю. В 538 році перед Христом, частина вавилонських попів покликала до себе царювати сусіднього персидського царя Кира, а сей позволив Жидам вернути ся с полону в йіхню землю і збудувати новий храм у Єрусалимі. Так і стало ся, хоть богато Жидів таки лишило ся у вавилонській землі.
Коли Жиди були піддані персидським царям, то не мали вже свого вояцького, світського царства, а правили ними архиєреі єрусалимського храму. Так само було й потім, коли персидську державу повоювали Греки під проводом македонського царя Александра (у 330 році перед Христом), тай далі, коли, після смерти Александра, державу єго поділили межи себе єго ґенерали і заклали нові царства, с погреченими урядами — Єгипетське та Сирійське, до котрого належав і Вавилон. Жиди були піддані сим погреченим царствам, спершу Єгипетському, потім Сирійсько-вавилонському. Єгипетські царі сприяли Жидам, так що богато йіх переселило ся в Єгипет, забогатіли торгом і збудували там собі навіть осібний храм. Для єгипетських Жидів були перекладені святі жидівські книги на грецьку мову, бо вони вже мало розуміли стару жидівську мову. (Відтоді погречені Жиди стали звати жидівське святе письмо словом біблія, значить по грецьки книги). Тай у Палестині богато Жидів погречило ся, навіть єру-