салимські архиєреі. В 167 році перед Христом сирійський царь захотів зовсім погречити Жидів, так аби й віру жидівську знищити, і наказав правити в єрусалимськім храмі службу найстаршому грецькому богови Зевсови. Против сего повстала частина Жидів під проводом одноі попівськоі родини, котру прозвали Маккавеями. Через незгоди в родині сирійських царів, та суперечки межи царями Єгипта й Сиріі, Маккавеям пощастило відбити від Сирійців Єрусалим і храм та закласти царство, в котрім царь був і архиєреєм.
Але незабаром те царство мусіло піддати ся Римлянам. Остатні царі з роду Маккавеів були не мудрі й не добрі, Жиди йіх незлюбили. У 40 році перед Христом жидівське царство захопив у своі руки ґенерал остатнього царя Маккавея Ирод, родом навіть не Жид, що дуже підхлібляв ся Римлянам, будував храми грецьким і римським богам, хоть вибудував у Єрусалимі й храм жидівському богови, більший від старого. Жиди не любили Ирода, яко тяжкого для них царя і чужинця, а після Ирода стали панувати в жидівській землі просто римські урядники, і Жидам стало ще тяжче. Вони почали бунтувати ся против Римлян, і Римляне за те в 70 році після Христа зруйнували Єрусалим, богато Жидів забрали в полон, розпродали йіх яко рабів, а богато инчих Жидів розбігли ся по великім римськім царстві.
