Від тоді Жиди не мають своєі землі, а живуть усе по чужих землях.
Се все треба памятати, аби порозуміти те, що́ написано у святих жидівських книгах, котрі й християне мають за слово боже старого закону, та в книгах християнських апостолів, родом Жидів, або в Новім Законі.
Коли жидівські попи відбудували в Єрусалимі другий храм, за дозволом персидського уряду, і правили с того храму новою жидівською громадою, то вони й инчі, спільні з ними письменні люде, списали помалу старі й нові жидівські звичаі в книги закону, додавши до них і своі думки про бога, людей і громаду. Закон той написаний був ніби яко слова Єгови, переказані давно через пророка Мойсея, і жидівські письменники навчали, що Жиди власне через те й утратили велике царство Давидово, що царі й люде того царства не слухали закону Мойсеєвого та кланяли ся чужим богам. За те ніби бог Яве покарав Жидів; але нарешті він змилосердив ся і привів назад у Єрусалим тих Жидів, що покаяли ся, пішли за попами, і він зробить йіх іще щасливіщими, коли вони будуть слухати закону божого, що йім передають попи та пророки.
Треба сказати, що́ таке були у Жидів люде, котрих у нас звуть пророками.
