Сторінка:Михайло Драгоманов. Рай і поступ. 1899.pdf/30

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Спершу то були такі люде, котрих Жиди звали видющими, значить подібні до наших ворожбитів, що буцім то можуть знати, де діло ся щось таке, що пропало, можуть лічити хороби чудодійними способами і таке инче. Такі люде у Жидів иноді збирали ся до купи, молили ся богу, співали і при тім грали на музичних інструментах, танцювали і так розгорячували ся, що вигукували й иноді падали на землю, як хорі. (Про се можна найліпше довідати ся, прочитавши в першій біблійній книзі Самуіла голову 9, стихи 1–14, гол. 10, ст. 5–6, 9–16, гол. 19, ст. 20–24). Отсе вигукуванє Жиди прозвали словом нивіойс, те слово перекладено на грецьку мову словом лялєйн, котре перекладено на нашу мову не дуже докладно словом пророкувати, бо власне слово пророк по жидівськи значило: той, хто вигукує. Жиди думали, що тоті вигуки доходять до бога скорше як звичайна мова, та що в тих вигуках бог через пророків передає свою волю. Потому виробили ся у Жидів такі пророки, що складали своі вигуки в довші вірші, а нарешті стали вписувати йіх у книжки. Деякі с тих книжок зібрано до купи в жидівську біблію і тепер ми звемо йіх пророцькими книгами.

В таких книгах пророки говорили від лиця божого, навчали закона, страхали карами божими тих, хто не буде слухати йіх науки, обі-