цяли від бога надгороди послушним, при тім згадували щасливі й нещасливі пригоди, які були з Жидами давно, натякали на сучасні пригоди, обіцяли будущину, перемішуючи при всім тім дійсне з вигаданим. Нові пророки переписували такі старі писаня, додаючи до старого нове, або писали зовсім нові книги від імени старих пророків. Через се все тепер дуже тяжко порозуміли докладно ті книги, що вписані в біблію, яко книги пророків; тяжко наприклад розібрати те, що́ говорить ся про дійсні пригоди в старих жидівських царствах, а що́ про пізніщі пригоди, а знов що́ видумано, яко байку, аби нею навчати людей закона, котрий проповідували пророки, яко закон божий.
Ми тепер скажемо тілько про те, що говорить ся в жидівських пророцьких книгах про будуще жидівське царство.
Хоть під Персами та погреченими єгипетськими царями Жидам було жити не зле і в усякім разі жили вони спокійно, то все таки гірко йім було згадувати про старе своє царство часів Давида, незалежне від чужих, і царство те почало йім показувати ся навіть більшим і славніщим, ніж воно було дійсно. Жиди все таки не тратили надіі, що те царство поверне ся, з волі божоі. В часи-ж боротьби з сирійськими царями та в часи підданства Римлянам жидівські спомини й надіі мусіли ставати горячіщі. Далі навіть те, що Жиди жили
