Сторінка:Михайло Драгоманов. Рай і поступ. 1899.pdf/34

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

віршів, писаних у ріжні часи і ріжними людьми. В однім такім віршу Яве змальований вояком. Пророк питає єго: „Чого се твоя одежа червона, так як би то ти ходив коло машини, що видавлює вино?“ „Еге, відповідає бог, я давив машину сам. Я топтав народи в гніву моім, я давив йіх у моій ярости, я випустив кров йіх на землю  (Ісаіі, голова 63, стихи 1–6).

Далі в тійже книзі росказує ся, як Яве летить мов буря, в огни, з мечем, судити народи (голова 66, стихи 15–16), а ще далі про те, як возвеличить Яве над усіма народами тих Жидів, що покають ся, і як покарає непокірних єго законови: Яве каже: „Настане хвиля, коли зберу я всі народи, нехай побачуть мою славу… пішлю післанців до усіх народів, що перше й не чули про мене — і ті прокажуть мою славу межи народами, і приведуть з усіх чужих сторін братів ваших (Жидів), яко дарунок для мене, Єгови: на конях, у возах, у ношах, на мулах, на верблюдах, до моєі гори святоі, Єрусалиму. Із них я виберу собі попів. І як стояти муть передомною небо нове і нова земля, що я сотворю, так і рід ваш житиме від місяця до місяця, від суботи до суботи (вічно). Всі люде прийдуть, упасти ниць перед вами, а вийшовши (з Єрусалиму) побачать трупи непокірних мені і червяк у них не вмре і вогонь йіх не потухне і будуть вони на страх усім“. (Гол. 66, ст. 18–24).