Перейти до вмісту

Сторінка:Михайло Драгоманов. Рай і поступ. 1899.pdf/43

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

„гукай на дух, гукай, сину чоловічий, і скажи духови: ось що говорить пан, Яве: ходи сюда, душе від чотирох вітрів і дуй у сі трупи побитих людей, аби вони ожили“ (старі Жиди думали, що́ те, що тепер звуть душею в людях, то або кров або диханє, воздух, — через те тут і викликує си дух від чотирох вітрів. Думку про душу, яко про щось зовсім безтілесне, ненамацне, тай про такогож бога, взяли Жиди вже пізніще від Греків). І я гукав, як він мені звелів, і дух увійшов у них, і вони ожили, встали на ноги, — велика, велика купа.

„Тоді він мені сказав: сину чоловічий! сі кістки — то рід Ізраільський (Жиди). Вони кажуть: „наші кістки висхли, наша надія підтята, ми пропали!“ Отже ти гукай і кажи йім: ось що говорить пан, Яве: дивіть ся, я отворю ваші домовини і виведу вас із них, народе мій, я вас знов приведу в землю Ізраільську, аби ви пізнали, що я Яве, коли я отворю ваші домовини і виведу вас із них, народе мій! І я вкладу в вас дух мій, аби ви ожили, і я вас верну в вашу батьківщину, аби ви пізнали, що я, Яве, як казав вам, так і зробив“. (Езекііл голова 37. Се місце мав на думці Шевченко пишучи своє „Посланіє“ до Шафарика).

Тут очевидячки говорить ся образно про обнову жидівськоі громади після полону. Але потім у Жидів появила ся думка, певно взята від Персів, що колись, як настане йіх райське