По мірі того, як палестинським Жидам ставало все тяжче жити в римськім підданстві, серед них зростали два напрямки відповідні до пророцьких думок про будуще велике жидівське царство. Перший напрямок ішов до того, аби повстати против Римлян з надією на поміч божу, а другий переміняв самі основи думок про будуще царство жидівського Помазанника (Мессіі, Христа). С першого напрямку вийшло скілька жидівських повстань, остатнє з них скінчило ся руіною Єрусалима у 70 р., після Різдва Христового. Другий напрямок привів до новоі віри — християнськоі.
Ще в пророцьких книгах лучають ся наріканя не на чужинців, що тиснуть Жидів, а на самих Жидів: попів, царів, судиів, богатирів, що кривдять бідних, вдів, сиріт. Окрім того декуди в пророцьких книгах нарікає на Жидів, що у них служба богови лише в празниках та службах церковних, у жертвах, постах та инчих обрядах, а не в тім, аби бути милосерними та справедливими людьми. В кількох місцях пророцьких книг, напримір у книзі пророка Ісаіі, бог каже навіть, що він не хоче тих празників, тих служб, тих постів; що він навіть ніколи не наказував того, а хоче
