Сторінка:Михайло Драгоманов. Рай і поступ. 1899.pdf/59

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

„ось оселя бога з людьми, і домуватиме (він) з ними, а вони будуть єго люде, і сам бог буде з ними, бог йіх. І обітре бог усяку сльозу з очей йіх і смерти вже не буде, ані смутку, ані крику, ані труду не буде вже, бо перше (старе) минуло.“ І говорить той, що сидить на престолі: „ось усе нове роблю“. І каже мені: „напиши, бо сі слова правдиві і вірні.“ І каже мені: „Стало ся. Я Альфа й Омеґа (перша буква й остатня у грецькій азбуці), початок і кінець. Я дам жадно́му із жерела води житя за дурно. Хто побідить, той посяде все, і я єму буду бог, а він мені буде син. А боязливим і невірним, і огидним, і душегубцям, і чужоложцям, і чарівникам, і ідольським служителям, і всім брехунам частка йіх ув озері, що палає вогнем і сіркою.“

„І приступив до мене один ангел і поніс мене духом на гору велику та високу і показав мені місто велике, святий Єрусалим, що сходило з неба від бога і мало божу славу. А сяєво єго подібне до найдорожчого яспісового каміня, блискучого як кришталь. А мало воно мур великий та високий, мало дванацять воріт, а на воротіх дванацять ангелів. А мур міста мав дванацять підвалин. А той, що говорив зо мною (ангел) мав золоту очеретину, аби зміряти місто і ворота єго і мур єго. А місто четверо-кутне, а довжина єго така-ж як і ширина. І змірив (ангел) місто очеретиною,