Сторінка:Михайло Драгоманов. Рай і поступ. 1899.pdf/78

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

поступ і в загалі дуже добре для всего світа, бо християнська віра зводила всі народи в одно брацтво тай милостиві приписи єі були все таки уздочкою для диких вояцьких звичаів тих народів.

Але-ж нові народи, не маючи ніякоі світськоі науки, зовсім підпали під християнське попівство в усіх своіх думках. А межи тими думками були й такі, що розум, наука в загалі — то повстанє проти бога. (Про се ми росказали в книжочці „Оповіданя про заздрих богів“). Через те світська наука була страшенно занедбана в нових християнських царствах і люде навіть і не думали перевірити те, що́ попи та монахи росказували йім про світ і житє.

Окрім того в нових християнських царствах стало для людей тяжче, далеко тяжче як було в римськім царстві. Бо в римськім царстві на великім обшарі землі був бодай супокій, мир, не було війни межи народами, і люде почали доходити до думки, що мир і ліпший від війни, через те і в християнських церквах молять ся: про мир усего світа („о мирѣ всего міра“). Як же роздробило ся римське царство, то помалу дійшло до того, що не тілько кождий царь, чи король, або й князь малоі краіни, але й кождий пан вояк (рицарь) будував собі замок і вважав себе в праві воювати с сусідами, величаючи ся своіми вояцькими ділами, яко благородством. Навіть монахи мусіли узброювати мана-