у 1453 р. Турки взяли столицю грецького царства, де те-ж уже починала ся цікавість до старих до християнських книг; богато вчених Греків перейіхали жити до західно-европейських краін, вони попривозили с собою старі грецькі книги, котрі тепер люде почали друкувати. Се дуже підняло світську науку по християнських сторонах. Побіч того зростала цікавість до руін старих римських і грецьких будинків, що йіх богато було в Італіі. В руінах тих находили на стінах малюнки, тай статуі, дошки з вирізами (релєфами), вироблені чудово с прекрасними фіґурами старих грецьких богів і людей, часто зовсім голих. І християне почали любувати ся тими виробами, перестали встидати ся тіла, всякоі річи живоі тай виробленоі і почали й собі малювати і виробляти с каміня та міди подібні твори і мало-по-малу в мальованю навіть випередили старих Греків і Римлян, після того як Голяндець Ван-Ейк, у 1410 р. вигадав малювати олійними красками. Особливо посунули ся у різбярстві та малярстві нові штукарі, коли стали доглядати тіло людське і брати собі за взірці живих людей (натурників), при вироблюваню статуй і мальованю навіть святих для церков (славні Італіянці: різьбяр статуй або скульптор Мікель Анджельо Буанаротті від 1474–1564 р. та маляр Рафаель 1483–1520).
Сторінка:Михайло Драгоманов. Рай і поступ. 1899.pdf/85
Зовнішній вигляд