Сторінка:Михайло Драгоманов. Рай і поступ. 1899.pdf/91

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

думати про те, аби єі ще вбільшувати,“ а потім обернувши ся до короля сказав би: „користуйте ся ліпше часами мира, порядкуйте добре ваше царство, яко батько, а не яко пан, не думайте про чужі царства?“ Що́ було би, каже далі Рафаель, як би після рад про те, як зібрати від підданих більше грошей до королівськоі скарбниці, я сказав, що „слава і добро царево лежать більше в богацтві єго підданих ніж у єго власнім; що люде встановили собі царів для свого добра, а не для них самих; що царь, котрий викликує проти себе ненависть громадян і хоче підпирати свою власть здирством, мусить зійти с трону і скласти берло? Чи мене хто послухав би у королівській раді?“

Після таких вступних уваг про порядки в ріжних европейських державах, Рафаель росказує про порядки, котрі він буцім то бачив за океаном на остові Утопіі і котрі буцім то там установив мудрий царь Утоп. Нам не ма раціі росказувати тут усі вигадки Мора про ті порядки; ми вкажемо тілько найголовніще, в чім ті порядки ріжнили ся від сучасних Морови европейських шорядків, і на що сам Мор натискає найбільше, вкладаючи своі думки в уста Рафаеля.

Рафаель каже, що найбільше лихо в громаді — осібна власність, що єі поодинокі люде мають у своіх руках. На острові Утопіі такоі