власности нема, але всі люде мають усе спільно: громадами працюють коло землі та в реміслах і вживають вироблене по потребі кождоі громади, по рахункам, котрі робить громадський уряд. А уряд той, тай раду державну, вибирають собі самі громадяне. На Утопіі всі працюють по три годині рано і по три по полудни коло чорноі роботи, окрім тих, котрі показали дотепність до науки, чи вмілостей, і котрих громада увільнила від чорноі роботи. Такоі роботи по 6 годин у день стає на потреби громадські власне через те, що всі працюють: нема монахів, вояків, панства, льокаів і таких инчих. А при чорній роботі лише по 6 годин у день, кождий має досить часу і на просвіту, котрою пильно займають ся дорослі Утопляне в вільні вечірні години у громадських будинках, а всі діти у школах. Що до віри, то в Утопіі всі обовязані признавати, що душа безсмертна; що бог добрий і сотворив душу на те, аби вона була щаслива; що добрі діла будуть після смерти надгороджені, а злі покарані. Все инче полишено було на волю кождого, як він хоче собі про те думати, як уявляти собі бога, як поклоняти ся єму і таке инче. Але й тим, що не признають безсмертности душі, нема ніяких кар, а лише йіх не вибирають ні на яких урядників громадських і йім заборонено ширити своі думки межи звичайним народом, а можна про них говорити лише с попами (котрих, не богато, вибирають громадяне) та з ученими.
